Іван Семенович Нечуй-Левицький увійшов в історію української літератури як видатний майстер художньої прози, високоосвічений перекладач та критик, духовно багата особистість, що добре розумілася та захоплювалася мистецтвом.

Іван Нечуй-Левицький першим розширив межі української літератури до «нормативів» літератури світової, і саме йому українські письменники ХХ століття завдячують літературною мовою – більшість із них писала саме мовою Нечуя. Іван Семенович першим показав у своїх реалістичних творах всі верстви населення України: інтелігенція та духовенство, поміщики та купці, селяни та робітники – усі є на сторінках його творів.

За півстоліття творчої діяльності він написав понад п'ятдесят високохудожніх романів, повістей, оповідань, п'єс, казок, нарисів, гуморесок, літературно-критичних статей.

Повісті «Кайдашева сім'я» та «Микола Джеря» й нині залишаються серед найкращих творінь української літератури.

Вважається, що творчість Нечуя значно прискорила розвиток української літератури, розширивши її межі у всіх можливих напрямках. А ще Іван Семенович, разом із Пантелеймоном Кулішем та Іваном Пулюєм, став перекладачем першої україномовної Біблії, яка вийшла друком у Відні, у 1903 році.

Іван Нечуй-Левицький – це герой України. В останню чверть ХІХ століття, в умовах російських циркулярів про тотальну заборону української мови, він був чи не єдиним, хто по справжньому відстоював мову і, фактично, відстоював Україну, відстоював українську націю. «Людина без національності, як дерево без коріння. Воно зачучверіє і всохне» – так казав Нечуй.

З нагоди 185-річчя від дня народження Івана Нечуя-Левицького у бібліотеці коледжу підготовлена виставка-персоналія «Майстер українського слова». До уваги читачів – матеріали про життя і творчість визначного письменника та книги з його найкращими творами.