Виховний захід викладача ЦК СГД Коваленка О.Ф. :

31 березня цього року виповнюється 150 років від дня народження Миколи Міхновського – громадського та політичного діяча, учасника боротьби за незалежність України в XX столітті, основоположника українського самостійницького руху й ідеолога української державної незалежності, автора «Кредо молодого українця» та «Самостійної України». 

Відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2022–2023 роках» ця дата відзначається на державному рівні. 

Формат проведення: онлайн (GoogleMeet);

інформаційний дайджест

Час проведення: 03 квітня 2023 року

гр. 3-012, 3015

Мета проведення:

• поглибити знання учнів з історико-політичних аспектів на прикладі вивчення окремих сторінок історії періоду Української революції 1917-1921 рр.;
• акцентувати увагу на ролі особистості в історії;
• пояснити різнобічність впливів і факторів як внутрішньополітичних, так і зовнішньої політики на історичну ситуацію в роки Української революції;
• формування громадянської культури особистості прикладом історичних подій

Інформаційні матеріали можуть бути використані при проведенні класних годин викладачами ВСП «КРФК НАУ».

Здобувачі освіти групи 3012, 3015 ознайомилися із такою історичною особистістю як Микола Міхновський метою життя якого було визволення України від московського панування та відродження української нації.

«Українська нація мусить добути собі свободу, хоч би захиталася ціла Росія!» — ці слова Міхновського, сказані 1900 року, винесені в епіграф книги «Микола Міхновський. Спогади, свідчення, документи», яка стала книгою 2021 року.

І сьогодні, у час екзистенційної війни з росією, ми повторюємо їх. Але зараз за нами ЗСУ, Національна гвардія, США і 50 країн Європи, а за спиною в Міхновського в 1900 році нікого не було. Та все ж він із щоптою однодумців кинув виклик колосу-росії в час її розквіту. Та ще й проголосив ідею Самостійної України тоном «певним себе, ясним, виразним, відважним». «…Я сказав би, — зазначав Дмитро Донцов, — [тоном] панським, шляхетним, в якім не було й тіні запобігливо-покірного тону до «старшого брата», тоном мужнім, подекуди трагічним, тоном політичного заклику до великих діл». 

Донцов назвав «Самостійну Україну» Міхновського апелем (тобто зверненням) до «неспідлених сердець». Ці серця Міхновський закликав визволитися «не від гнету того чи іншого (напр., царського) режиму, а від «пановання чужинців»... Думка в ті часи серед нашого інтелігентського загалу цілковито єретична».

Велика Олена Теліга ставила Миколу Міхновського в один ряд з Тара-сом Шевченком, Оленою Пчілкою, Іваном Франком і Лесею Українкою. Бо вважала, що Міхновський мав «цивільну відвагу». І в його конфлікті з письменником Володимиром Короленком, якому Міхновський не подав руки як зрадникові нашого народу, була повністю на боці Миколи Міхновського. 

Міхновський один з перших домагався автокефалії української церкви, із завзяттям проповідував цю ідею щонайменше з 1912 року. Тоді в газеті «Сніп» він пер-шим порушив питання про автокефалію української церкви. Цю ідею пропагував і на мітингах навесні 1917 року. Член Центральної Ради Микола Ковалевський писав: «Як сьогодні пригадую його громові слова, звернені до багатотисячної юрби, зібраної перед пам’ятником Богдана Хмельницького: «Патріярха українського нам треба!»

«Найбільшою його заслугою було надання великого творчого розмаху українським національним почуванням», — писав Сергій Шемет. 

Найбільшого розмаху «українські національні почування» набули у 2022-2023 роках — під час російсько-української війни, у якій, вірив Микола Міхновський, ми переможемо.

Також Вашої уваги презентація на тему: 150 років від дня народження Миколи Міхновського