Мова – це духовний скарб нації, її світогляд, її ідентичність. Без своєї мови, своєї самобутньої культури немає народу. Мова – найважливіший засіб спілкування людей і пізнання світу, передачі досвіду з покоління в покоління. Рішенням про впровадження Дня рідної мови ЮНЕСКО прагне підтримувати мову як ознаку культурної приналежності особи, адже, близько половин із 6000 розмовних мов світу нині загрожує зникнення. Також організація певна, що це є важливим кроком до визнання необхідності захистити різноманіття культур і зберігати повагу до мови як показника культури.

Історія свята, на жаль, має дуже трагічний початок. 21 лютого 1952 року поліція Пакистану розстріляла студентів, які вийшли на демонстрацію з вимогою визнати їх рідну бенгалі державною мовою у східній частині країни (з 1971 року – Бангладеш). Відтоді цей день у Бангладеші став днем полеглих за рідну мову. Минуло багато років… Аж у жовтні 1999 року на Тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО було запроваджено Міжнародний день рідної мови, а починаючи з 21 лютого 2000 року цей день відзначають і в Україні.

Наша рідна українська мова – одна з найбагатших і наймелодійніших мов світу. Це мова великого народу, великої культури, нашої історії. Це мова наших батьків, бабусь і дідусів. Це наш символ протистояння російському окупанту вже не першу сотню років. Наш символ Незламності, Сили Духу та Гідності!

Шануйте і любіть українську мову, збережіть її в усій чудовій красі для себе й наступних поколінь!

До цієї дати працівниками бібліотеки оформлено тематичний інформаційний стенд «21 лютого – Міжнародний день рідної мови».