Григорій Савич Сковорода – найвидатніша постать у культурному і літературному житті України XVIII ст., великий народний мислитель, просвітитель-гуманіст, філософ доби Просвітництва, письменник, видатний байкар, учений та композитор. Його багатогранна філософська й літературна творчість – це остання ланка в перехідному періоді від давньої української літератури до нової, а його поетична і прозова творчість стала органічним складником нового письменства, яке розвивало гуманістичні і демократичні ідеї, заперечувало існуючий суспільно-політичний лад, вводило в літературу самобутні образи простих українців, обстоюючи їхні соціальні і національні права.

Григорій Сковорода став першим українським філософом. За життя йому пропонували багато різних посад, але мандрівний філософ понад усе цінував свою волю, право самому визначати своє життя, жити так, як йому до вподоби, спілкуватися з людьми різного віку та професій. Він не видав за життя жодної книги своїх творів, але його ідеї, байки, поезії з неймовірною швидкістю поширювались світом, люди переповідали їх один одному, велику їх частину знали напам’ять.

Нам залишилась різноманітна творча спадщина. Це і ліричні вірші, частина з яких стали народними піснями, і гострі викривальні вірші, у яких ми бачимо засудження вад тогочасного суспільства, і глибокі притчі, і повчальні байки.

З нагоди 300-річчя від дня народження цього видатного філософа й поета-байкаря у бібліотеці коледжу розгорнута виставка-персоналія «Г. С. Сковорода – митець великого таланту». До уваги читачів – матеріали про життєвий шлях і творчість великого народного мислителя.