Меню
75: ЖИВА ІСТОРІЯ. Особливий випуск: спогади випускників різних років
2026-10-05

Історія закладу – це долі його випускників: від романтики суконної форми та аеродромного загартування до викликів цифрової епохи

75 років – це не просто поважна ювілейна дата в календарі Криворізького фахового коледжу НУ «КАІ». Це тисячі людських доль, поєднаних прагненням до висоти, залізною дисципліною, професійною майстерністю та відданістю обраному шляху. У межах ювілейного циклу «75: ЖИВА ІСТОРІЯ» ми гортаємо найцінніші сторінки літопису нашого закладу – ті, що написані серцями та щирими спогадами його випускників.

Звісно, зібрані тут розповіді – це лише крапля в безкрайньому морі спогадів, маленький шматочок від величного й неосяжного цілого, яке щодня творилося в стінах коледжу протягом трьох чвертей століття. Кожен випуск, кожна група і кожен курсант залишили свій неповторний слід у цих стінах, й охопити всі ці долі в межах однієї статті просто неможливо. Але навіть ці окремі фрагменти складаються в яскраве, неймовірно тепле й живе полотно нашої спільної пам’яті.

Обличчя цієї історії – це жива наступність поколінь. Серед наших сьогоднішніх оповідачів – курсанти 1960–1970-х років, чия юність проходила у суворому казарменому укладі, нарядах та підкоренні авіаційної техніки, і випускники 2000-х років, які опановували новітні напрями комп’ютерних систем, мереж, авіоніки та менеджменту. Попри зміну епох, технологічних стандартів та назв освітніх програм, усіх їх єднає неповторний «дух коледжу»: атмосферність аудиторій та лабораторій, випробування практиками, щирий студентський гумор, залізна курсантська дружба й глибока вдячність викладачам-наставникам.

Запрошуємо вас у захопливу й душевну подорож у часі крізь ці живі фрагменти нашої спільної великої історії!

Чемпіонство з футболу, білі комірці та 9 випусків рідної роти: історія випускника Леоніда Уса (випуск 1969 року, спеціальність «Технік з приладів та електрообладнання літаків»)

Гортаючи сторінки пам’яті, ми повертаємося в суворі, але сповнені особливої романтики 1960-ті роки, коли стіни закладу дихали авіаційною дисципліною та юнацьким спортивним завзяттям. Любов до авіаучилища в Леоніда Уса зародилася ще в дитинстві, адже заклад закінчив його старший брат, який навчався із 1953 по 1957 рік в одній роті з одним із майбутніх очільників училища Анатолієм Голяком. Статні курсанти 1950-х років у красивій формі, які приходили в гості до брата, назавжди закарбувалися в пам’яті юнака. Вступав Леонід Леонідович, уже маючи два роки трудового стажу та будучи у складі групи підготовки футбольної команди «Металург». Найбільшою спортивною гордістю за роки навчання стало здобуття титулу чемпіона Радянського Союзу з футболу серед навчальних закладів цивільної авіації.

Курсанти завжди ходили в ідеально випрасуваній формі зі сліпучо-білими комірцями. Оскільки комірці мали бути «першої свіжості», у кожного в тумбочці завжди лежав нарізаний шматок білої бязі, щоб за 15 хвилин перешити його перед ранковим шикуванням. З-поміж викладачів та наставників із особливою теплотою згадуються Юрій Сурвілло, Людмила Тольська, Степан Савченко, а також командири рот Дмитро Букін та Семен Каплун. Незабутнім спогадом стало відзначення срібною медаллю ВДНГ у Москві за сконструйований разом із курсантом навчальний стенд із ремонту авіаприладів. Закарбувались у пам’яті і веселі епізоди: одруження на другому курсі, «самоволочки» до дружини з підкладанням згорнутої шинелі під ковдру на ліжко в гуртожитку.

Згодом Леонід Леонідович працював командиром 11-ї роти й підготував 9 випусків курсів. Якби була можливість повернутися в часи юності лише на один день, він завітав би до лабораторії пілотажно-навігаційних приладів до завідувача Віктора Шлєнчака – фронтовика та справедливої людини.

З нагоди ювілею випускник бажає закладу відродження вітчизняного літакобудування та щоб у стінах коледжу ніколи не переводилися хлопці, щиро закохані в небо.