Щорічно 29 вересня Україна вшановує пам’ять однієї з найстрашніших трагедій людства — масових розстрілів у Бабиному Яру, що відбулися 29–30 вересня 1941 року.

85 років тому, наприкінці вересня 1941 року, тихий київський яр перетворився на конвеєр смерті. Лише за два дні — 29 та 30 вересня — нацисти знищили понад 33 тисячі київських євреїв. Протягом двох років окупації Бабин Яр став братською могилою для близько 100 тисяч осіб — євреїв, ромів, радянських військовополонених, пацієнтів психіатричної лікарні, в'язнів Сирецького концтабору, українських підпільників та патріотів, серед яких була й видатна поетка Олена Теліга. Наймолодшій жертві було лише 3 дні, а найстаршій – 103 роки. Це місце стало всесвітнім символом Голокосту та трагедії, яку неможливо забути або виправдати.

Сьогодні, коли Україна знову виборює своє право на існування у жорстокій війні проти агресора, пам'ять про жертв тоталітаризму набуває особливої, гострої актуальності. Ми маємо пам’ятати, до чого призводить сліпа ненависть, ксенофобія та байдужість світу.

Ми не можемо змінити історію, але можемо гідно вшанувати пам’ять загиблих та передати уроки трагедії наступним поколінням. Бабин Яр — це місце пам’яті і некрополь, яке нагадує нам про ціну ненависті, важливість солідарності, гуманізму та взаємоповаги. Повага до пам’яті минулого — основа гідного майбутнього.

З метою вшанування пам’яті невинних жертв розстрілів у київському урочищі бібліотека коледжу підготувала виставку-скорботу «Бабин Яр: пам'ять, що не мовчить». Закликаємо всіх замислитися над тим, яку відповідальність ми несемо перед тими, хто став жертвами жорстокості, і перед тими, хто сьогодні бореться за життя, свободу та людську гідність. Нехай пам’ять про Бабин Яр буде не мовчазною, а освітляє шлях до порозуміння та миру в нашому суспільстві.

МИ ПАМ’ЯТАЄМО!