Продовжуючи літопис до 75-річчя коледжу, ми розповідаємо про людей, чиї імена вписані в історію закладу не лише чорнилом, а й ревом двигунів. Сьогодні наш герой — ветеран освіти, авіатор за станом душі та людина активної дії Володимир Миколайович Нічосов. Для нього коледж став другим домом, а небо — головним учителем життя.

Перший зліт: «Альбатрос» і випробування волі

Життєвий маршрут авіатора завжди пролягає через аеродроми, і для Володимира Миколайовича цей шлях розпочався з незабутнього враження юності. Найяскравішим моментом підкорення неба він і досі вважає свій перший самостійний виліт на реактивному винищувачі Л-39 «Альбатрос».

У вісімнадцятирічному віці, тримаючи в руках ручку управління літаком, юнак відчув неймовірну відповідальність та свободу. Зліт, 500-метрове «коло» і посадка — цей життєвий віраж визначив весь подальший шлях.

Після гарту в Чернігівському льотному училищі, де він не просто вчився на пілота-винищувача, а буквально «хворів» небом, Володимир Миколайович продовжив свій шлях у Київському інституті інженерів цивільної авіації, який закінчив у 1982 році, отримавши повну вищу освіту і остаточно присвятивши себе авіації. Саме в інституті він почав займатися дельтапланеризмом, ставши одним із першопрохідців цього «горизонту» при заводі Антонова.

Доленосна зустріч: подорож довжиною у життя

Там, у КІЦА, Володимир Миколайович зустрів не лише своє покликання, а й майбутню дружину. Надія Іванівна Нічосова згадує, що їхня спільна подорож розпочалася саме в інституті: «Ми познайомилися у травні, коли я вже закінчувала інститут, а в червні вирішили одружитися. Я отримала направлення до Кривого Рогу в 1979 році. Коли Володимир Миколайович закінчив навчання, то мав можливість піти служити в армію. Проте я запропонувала йому приїхати в Кривий Ріг, адже тут теж була авіація та військова кафедра. Тож врешті він прийняв рішення працювати в коледжі. Так КРАУСС увійшов у наше життя».

Коли Володимир Миколайович приїхав до Кривого Рогу і розпочав роботу в коледжі, він привіз із собою і запал, і любов до неба. Саме тому і створив власну секцію дельтапланеризму. Інтерес був колосальним: понад 100 людей записалося лише за годину після появи оголошення. Так Володимир Миколайович згуртував довкола себе однодумців зі складу викладачів та курсантів. Справжнім викликом для авіаторів стало будівництво мінілітака в стінах закладу. Його збирали буквально у підвалі 9-го гуртожитку. А перше випробування на Кіровоградській трасі стало незабутньою подією. На зліт «срібнокрильця» чекали і його творці, і випадкові свідки. Усіх переповнювало хвилювання – чи злетить? І Володимир Миколайович злетів! Хоча через брак тяги двигуна літак набрав лише 10 метрів і при вимушеній посадці зламались шасі, це був тріумф.