Продовжуючи літопис до 75-річчя коледжу, ми розповідаємо про людей, чиї імена вписані в історію закладу не лише чорнилом, а й ревом двигунів. Сьогодні наш герой — ветеран освіти, авіатор за станом душі та людина активної дії Володимир Миколайович Нічосов. Для нього коледж став другим домом, а небо — головним учителем життя.

Перший зліт: «Альбатрос» і випробування волі

Життєвий маршрут авіатора завжди пролягає через аеродроми, і для Володимира Миколайовича цей шлях розпочався з незабутнього враження юності. Найяскравішим моментом підкорення неба він і досі вважає свій перший самостійний виліт на реактивному винищувачі Л-29 «Альбатрос».

У вісімнадцятирічному віці, тримаючи в руках ручку управління літаком, юнак відчув неймовірну відповідальність та свободу. Зліт, 500-метрове «коло» і посадка — цей життєвий віраж визначив весь подальший шлях.

Після гарту в Чернігівському льотному училищі, де він не просто вчився на пілота-винищувача, а буквально «хворів» небом, Володимир Миколайович продовжив свій шлях у Київському інституті інженерів цивільної авіації, який закінчив у 1982 році, отримавши повну вищу освіту і остаточно присвятивши себе авіації. Саме в інституті він почав займатися дельтапланеризмом, ставши одним із першопрохідців цього «горизонту» при заводі Антонова.

Доленосна зустріч: подорож довжиною у життя

Там, у КІЦА, Володимир Миколайович зустрів не лише своє покликання, а й майбутню дружину. Надія Іванівна Нічосова згадує, що їхня спільна подорож розпочалася саме в інституті: «Ми познайомилися у травні, коли я вже закінчувала інститут, а в червні вирішили одружитися. Я отримала направлення до Кривого Рогу в 1979 році. Коли Володимир Миколайович закінчив навчання, то мав можливість піти служити в армію. Проте я запропонувала йому приїхати в Кривий Ріг, адже тут теж була авіація та військова кафедра. Тож врешті він прийняв рішення працювати в коледжі. Так КРАУСС увійшов у наше життя».

Коли Володимир Миколайович приїхав до Кривого Рогу і розпочав роботу в коледжі, він привіз із собою і запал, і любов до неба. Саме тому і створив власну секцію дельтапланеризму. Інтерес був колосальним: понад 100 людей записалося лише за годину після появи оголошення. Так Володимир Миколайович згуртував довкола себе однодумців зі складу викладачів та курсантів. Справжнім викликом для авіаторів стало будівництво мінілітака в стінах закладу. Його збирали буквально у підвалі 9-го гуртожитку. А перше випробування на Кіровоградській трасі стало незабутньою подією. На зліт «срібнокрильця» чекали і його творці, і випадкові свідки. Усіх переповнювало хвилювання – чи злетить? І Володимир Миколайович злетів! Хоча через брак тяги двигуна літак набрав лише 10 метрів і при вимушеній посадці зламались шасі, це був тріумф.

Надія Іванівна підкреслює, що ця пристрасть і сьогодні нікуди не зникла: «Володимир Миколайович усе життя закоханий у літаки: він каже, що навіть зараз готовий підняти в небо сталевого птаха. Авіація для нас обох — це щось рідне, важливе, тривке. Це частина нашого спільного життя».

Фундамент успіху: залізний порядок і сучасна перспектива

Трудову діяльність у нашому закладі Володимир Миколайович розпочав у 1982 році на посаді викладача. У КРАУССі молодого фахівця з інженерії зустрів колектив, де все працювало як злагоджений механізм. Тож тут, окрім викладацької діяльності, він зміг реалізувати свій хист і в інших напрямках, пройшовши шлях від старшого інженера-теплотехніка до начальника відділу експлуатації наземних споруд. А з 2000 року обіймає посаду заступника начальника коледжу з адміністративно-господарської роботи.

На початку професійного шляху Нічосова В.М. у КРАУССі база була дуже сильна — і технічна, і фінансова, адже коледж перебував у структурі Міністерства цивільної авіації. Проблем із фінансуванням не було: лабораторії створювалися за сприяння Управління навчальних закладів цивільної авіації. Проте з часом фінансування змінилось, що поставило нові задачі, нові виклики. Як досвідчений керівник, Володимир Миколайович завжди був прихильником капітального підходу. За його ініціативи проведена докорінна реконструкція їдальні, чотирьох гуртожитків та навчальних корпусів, впроваджено комплекс енергозберігаючих заходів та альтернативні джерела опалення. Коли взялися за переобладнання холу першого корпусу, саме він наполіг на сучасному проєкті зі склом та дзеркалами. Багато хто відмовляв, мовляв, забагато клопоту у догляді. Але досвідчене око керівника господарського відділу бачило перспективу – кожен, хто заходитиме, відчуватиме простір, свободу і красу.

Завдяки вмінню організовувати роботи господарським способом без залучення підрядників, вдалося суттєво зекономити бюджетні кошти та значно покращити матеріально-технічну базу коледжу.

Головним наставником для Володимира Миколайовича став заступник начальника коледжу з адміністративно-господарської роботи Іван Микитович Дорошенко. Це була надзвичайно грамотна і добра людина. Він сприяв першим крокам, підказував, спрямовував. «Я все життя покладався на його мудрість», — з особливою теплотою згадує Володимир Миколайович. Сьогодні, маючи за плечима 44 роки стажу в нашому колективі, Володимир Миколайович сам став справжнім професіоналом, пронісши крізь десятиліття мудрість свого вчителя.

«Усе має йти від душі»: філософія життя та праці

Поєднуючи господарську діяльність із викладацькою, Нічосов В.М. здобув вищу кваліфікаційну категорію та статус сертифікованого інструктора й екзаменатора організації з підготовки до технічного обслуговування (PART-147). Розроблені ним навчальні програми з «Основ аеродинаміки» та «Динаміки польоту», що схвалені Державною авіаційною службою України та відповідають стандартам EASA, стали результатом прагнення дати курсантам не просто знання, а дієвий інструментарій для майбутньої професії. «Колись ми всі істинно мріяли про авіацію, були патріотами своєї справи», – наголошує Володимир Миколайович. Тож це «горіння» він передавав і своїм учням. «Головне завдання викладача — зацікавити учня так, щоб він “підняв голову”», — вважає Володимир Миколайович.

Надія Іванівна підтримує свого чоловіка, поділяє його позицію: «Найголовніше — щоб усе йшло від душі. Потрібно щиро любити свою професію, своїх студентів, колег і роботу. Коли ти вкладаєш душу в те, що робиш, то обов`язково отримаєш віддачу. Не варто намагатися бігти по кар`єрних сходах. Просто виконуйте свою улюблену роботу щодня, і досвід та успіх прийдуть самі собою».

Ці життєві переконання виходять далеко за межі аудиторій: як тричі обраний депутат Центрально-Міської районної ради, він продовжує реалізовувати свою активну громадянську та волонтерську позицію, власним прикладом показуючи молоді значення відповідальності перед суспільством.

Визнання та нагороди

За вагомий особистий внесок у розвиток освіти і науки України та багаторічну сумлінну працю Володимир Миколайович отримав низку нагород (подяка, грамота та почесна грамота) від Міністерства освіти і науки України.

Його авіаційне коріння та відданість системі підготовки кадрів підтверджені знаком «Відмінник Аерофлоту», а також відзнаками Національного авіаційного університету, серед яких Почесна грамота та нагрудний знак «Ветеран НАУ».

Володимир Миколайович є повним кавалером нагрудного знака «За заслуги перед містом», отримавши всі три ступені: ІІІ, ІІ і І.

Авіація як символ прогресу та життя

Для Володимира Нічосова авіація — це не лише техніка, це символ нескінченного прогресу та самого життя: «Авіація завжди була попереду, і наш коледж — символ того руху вперед, де мрії про небо стають реальністю». Його історія — це приклад незгасимого «горіння» своєю справою, яке він десятиліттями передає новим поколінням авіаторів.

Наша історія триває, поки ми маємо таких вчителів, для яких небо — не межа, а лише початок нових звершень.

Матеріали підготували

Аліна МАРЧЕНКО, Альона ПИВОВАР

У статті використано інтерв`ю з В. Нічосовим, В. Нічосовою

та фотографії з архівів родини Нічосових та кодеджу