Незчисленні покоління українців – через віки – мріяли про свою незалежну соборну державу, про те, щоб усі етнічні землі, в різні часи поділені між різними імперіями, нарешті з’єднались в єдине ціле. Такий історичний момент настав наприкінці другого десятиліття XX століття, під час революції і громадянської війни на вітчизняних теренах, коли Україна відчайдушно боролася за свою свободу. 22 січня 1919 року було проголошено Акт Злуки. Ним стверджувалося об’єднання двох тодішніх держав – Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки в єдину соборну Українську державу, яка відтоді стала гарантом загальнонаціональних інтересів українців.

22 січня, в пам'ять про вікопомний день року 1919-го, ми відзначаємо як державне свято – День Соборності України, і тим стверджуємо глибинну значущість та доленосність для нашого народу самого поняття «соборність». Цей день символізує неподільність українських територій та незламність нації у боротьбі за суверенітет.

Ідея Соборності України надихала багатьох українських поетів на створення творів, що оспівують ідею єдності від часів Акту Злуки (1919) та пізніших періодів, зокрема у віршах Лесі Храпливої-Щур ("Двадцять друге січня"), Олександра Олеся, Євгена Маланюка, де прослідковується прагнення до об'єднання Східних і Західних земель, а також у сучасних поезіях, що вшановують незламність українського духу та боротьбу за єдину Україну. Ці твори часто згадують про козацьку славу, народну єдність, силу молитви та майбутнє вільної, об'єднаної держави, використовуючи образи калини, пшеничних ланів та жовто-синіх стягів.

Сьогодні, в День Соборності України, коли ми відзначаємо єдність нашої держави, особливо гостро відчувається сила слова. Поезія, як ніщо інше, здатна поєднати серця мільйонів, пробудити патріотичні почуття та нагадати про незламний дух українського народу.

До цієї знаменної дати бібліотека коледжу презентувала поетичну добірку «Україна Соборна: від мрії до реальності».