8 січня відомому українському поетові і талановитому журналісту Василю Андрійовичу Симоненку (1935 – 1963), виповнилося б 90 років. З них він прожив неповних 29, а на літературну творчість випало не більше десяти.

Нескорений, з гарячою і пристрасною натурою, щирий і добродійний, він увійшов в літературу як поборник правди і добра. І хоча доля відміряла поетові вкрай мало, він вважається одним з найяскравіших шістдесятників, адже його поезії - згустки високого гуманізму - були своєрідною предтечою всього опору 1960-1970-х років. Про нього Василь Стус сказав: «Симоненко став явищем, більшим за його власний доробок» і наголосив: «На голос Симоненка, найбільшого шістдесятника з шістдесятників, поспішала молодь». А Олесь Гончар назвав його «витязем молодої української поезії».

За своє коротке життя Василь Симоненко зміг написати кілька поезій та новел, провідним мотивом яких є синівська любов до матері-України, поєднання любові до рідної матері й до Батьківщини, відповідальність за ïï долю, неповторність кожної людини-особистості. Відомий як автор численних статей, театральних i літературних рецензій, трьох казок для дітей та дорослих.

Кращим пам`ятником поетові є його книги. Посмертно до поета прийшло визнання. Збірники його віршів перевидаються великими тиражами і після закінчення багатьох десятиліть після загибелі талановитого українця. Твори В. Симоненко включені в навчальну програму, багато покладені на музику. Його вірші «Ти знаєш, що ти людина» і «Лебеді материнства», безсумнівно, зберігають актуальність і через багато століть.

З нагоди ювілейної дати від дня народження видатного українського поета Василя Симоненко у читальному залі експоновано виставку-портрет «Я для тебе горів, український народе!»