Відокремлений структурний підрозділ
"Криворізький фаховий коледж
Національного авіаційного університету"
SEPARATED STRUCTURAL SUBDIVISION "KRYVYI RIH PROFESSIONAL COLLEGE OF NATIONAL AVIATION UNIVERSITY"
Меню
Навчальна авіаційна технічна база – історія розвитку
2021-10-11

Навчальна авіаційна технічна база – історія розвитку.

(Криворізьке авіаційне училище спецслужб цивільної авіації, Криворізьке авіаційне технічне училище цивільної авіації, Криворізький авіаційний технічний коледж цивільної авіації, Криворізький коледж Національного авіаційного університету „КРАУСС”, Криворізький коледж Національного авіаційного університету, Відокремлений структурний підрозділ «Криворізький коледж Національного авіаційного університету»)



Навчальна авіаційна технічна база (НАТБ) є базовим структурним підрозділом Коледжу, проводить навчально-виховну та методичну діяльність, здійснює практичне навчання з технічного обслуговування повітряних суден і авіадвигунів (ПСіАД), авіаційного і радіоелектронного обладнання (АіPEO) літаків в умовах максимально наближених до виробничої діяльності, експлуатаційних і ремонтних підприємств цивільної авіації. При проведенні технічного обслуговування ПС на НАТБ курсанти (студенти) отримують навички застосування і контролю якості авіаційних та пально-мастильних матеріалів та основних закономірностей процесу неруйнівного контролю ПС.

Історія створення НАТБ починається разом з історією самого коледжа в 1950-х роках ХХ століття. На базі привезеного з Ризького авіаучилища обладнання в 1951-52гг. були створені такі лабораторії: електроустаткування літаків, гіроскопічних приладів, радіообладнання літаків, приладів гвинтомоторної групи, пілотажно-навігаційних приладів, автопілотних установок і лабораторія електрорадіомонтажа.

У спеціалізованому класі, в якому був авіамотор (в розрізі АН-82), гвинт, плакати і т.д., Проводився курс «Основи авіації». Регулярно проводилися екскурсії курсантів на літаки, яких в училище було три (два ЛІ-2 і один УЛАГ).

У 1953 р для практичних занять на літаках курсанти вже мали два ЛІ-2 і один УЛАГ і два реактивні літаки типу МІГ-9.

У другій половині 1950х рр. літакова база для практичного навчання вже складалася з двох літаків ЛІ-2, одного - ІЛ-12, двох реактивних літаків МІГ-9, двох ПО-2 і одного літака АН-2.

Стоянка літаків розташовувалася на території училища (на місці нинішньої їдальні авіаколеджа) і була відділена від навчальної та житлової зони ґрунтовою дорогою, що з`єднувала сел. Змичку з шахтою ім. Калініна і сел. Карнаватка (вул. Геологічна - частина цієї дороги). Стоянка і навчально-житлова зони були огороджені від дороги парканом-штахетником. На північ від стоянки знаходилися: їдальня, клуб авіаучилища, склад та ін., На захід від - гараж і стайня. Літакові стоянки і самі літаки підтримувались в доброму стані: майданчики під літаки були викладені з цегли, а літаки регулярно фарбувалася.

Безпосередньо організацією обслуговування авіаційної техніки займався старший авіамеханік Суворов Микола Олексійович.

D:ККНАУКонкурси конференцииИст коледжабаза ккнау 52-1962 гг.jpg

Авіатехнічна база коледжу в 1950-х роках.

C:Users1111DesktopІторія Авіатехнічної базиАэродром Погребняка 13.05.2019Суворов Н. АСуворов + спецавто.jpg

Суворов Микола Олексійович на фоні перших літаків училища

C:Users1111DesktopІторія Авіатехнічної базиАэродром Погребняка 13.05.2019Стоянка + Дорошенко.png

Дорошенко Іван Микитович з курсантами

на фоні першого АН-2 училища

В кінці 1950х рр. керівництво училища приймає рішення винести літакову стоянку за межі авіаучилища, в район діючого Криворізького аеропорту. Питаннями землевідведення ділянки під стоянку літаків «КРАУССа» займався Дорошенко Іван Микитович.

Міськвиконком виділив земельну ділянку площею близько 2 гектарів. Місце було вибрано вдало. Територія навчальної бази примикала до діючого аеродрому, що дозволило в майбутньому здійснювати посадку і зарулювання на місця стоянок літаків, виділених Міністерством цивільної авіації авіаучилище в якості навчальних.

У жовтні 1959 році під керівництвом інженера по спецобладнанню А. П. Стретовича, ст. авіамеханік Суворов М. А. і авіатехніка Костенко І. А. за допомогою трактора перебазовували з території училища на територію нової навчальної стоянки наявні на той час літаки.

Поява навчальних літаків в районі чинного аеродрому вводило в оману пасажирів, що спізнюється на виліт. Вони приймали навчальні літаки на стоянці за рейсові і дуже засмучувалися, коли дізнавалися, що до рейсових літаків (тобто до аеропорту) добиратися ще більше кілометра. Ці прецеденти підштовхнули керівництво училище назвати стоянку навчальних літаків як «Навчальний аеродром».

Поряд з розвитком структури навчального аеродрому формувався і його інженерно-технічний склад. У 1960-1964гг. на посаді начальника експлуатаційно-виробничого циклу працював І. М. Дорошенко, здійснюючи безпосереднє керівництво навчальним аеродромом.

На початку 1963 року в училищі відбулися певні організаційно-структурні зміни, була введена посада «ст. інженера-начальника навчального аеродрому» і естафету по керівництву і подальшому розвитку інфраструктури навчального аеродрому від І. Н. Дорошенко прийняв Микола Михайлович Савченко.

До авіаучилища стали надходити турбореактивна ат турбогвинтова техніка. На зміну старій авіатехніки прийшли літаки 2го покоління: ТУ-104, ІЛ-18, АН-10. В середині 60-х років ХХ століття на аеродромі училища були літаки ТУ-104, ІЛ-18, АН-10, Іл-14, Іл-12, Ан-2 і вертольоти Мі-4 і К-15. На всіх літаках і вертольотах комплект спецобладнання підтримувався в робочому стані, що дозволяло проводити з курсантами в повному обсязі практичні роботи по регламентному обслуговуванню спецобладнання.

D:ККНАУКонкурси конференцииИст коледжаККНАУ 1991-2018самолетиТу-4 бн 08 заводской № 28051061346754_01ece8e1a6c5c215671fade5e892ac79.png

Авіатехнічна база в 1960-х роках

D:ККНАУКонкурси конференцииИст коледжаККНАУ 1991-2018самолетиИл-14П СССР-617161346939_087b89aec66e395d31d36a60edf3fde5.jpg

ІЛ-14 на НАТБ

C:Users1111DesktopІторія Авіатехнічної базиАэродром Погребняка 13.05.2019УАТБ фотографии 1979-1982 гг13.jpg

Посадка літака ТУ-114 1976 рік

D:ККНАУКонкурси конференцииИст коледжаККНАУ 1991-2018самолетиИл-18 СССР-756361346914_a3b225e91ed6fed5139fe98d80ff9257.jpg

ІЛ-18 на НАТБ

З вересня 1971р. по грудень 1973 р навчальним аеродромом керував Пустовалов Анатолій Васильович, але, маючи академічний склад розуму і тяжіючи до науки, він відмовився від посади і поїхав до Краснодару, де і продовжив наукову діяльність. У 1973р. в авіаучилищі змінилося керівництво, і новим начальником був призначений Голяк Анатолій Миколайович. З його приходом на посаду начальником навчального аеродрому був призначений досвідчений авіатехнік I класу, що пройшов експлуатаційне загартування в аеропорту «Внуково» Анатолій Макарович Заваліхата.

Практичні заняття на навчальному аеродромі до 1979 р проводилися на діючому обладнанні літаків АН-2, ІЛ-14, АН-10, АН-24, ТУ-104, Ту-154Б, Іл-18, ЯК-40, вертольотах МІ-8 , МІ-4, Ка-15.

D:ККНАУКонкурси конференцииИст коледжаККНАУ 1991-2018самолетиТу-104Е СССР-42443123.jpg

ТУ-104 на НАТБ

D:ККНАУКонкурси конференцииИст коледжаККНАУ 1991-2018самолетика-261366723_055a68759c9e6c99d9f4a6cad6e18b24.jpg

МІ-4 та Ка-26 на АНТБ

<>D:ККНАУКонкурси конференцииИст коледжаККНАУ 1991-2018самолетиМи-8ПС СССР-110561366726_15a3c640fb8db6d0281646d8394c3dc8.jpg

МІ-8 на АНТБ

C:Users1111Desktop1346952_1885fb63bc749f5bd59b363c946716bb.jpg

Авіатехнічна база в 1970-ті роки.

У 1979р. після призначення на посаду начальника Криворізького авіаучилища Шачкова Вадима Олексійовича, були зроблені перестановки в керівництві структурних підрозділів училища. Вони торкнулися і навчального аеродрому. На посаду начальника аеродрому був призначений Погребняк Володимир Сергійович. І якщо за 20 попередніх років, з 1959р. по 1979р. навчальним аеродромом керували 5 начальників, кожен з яких вніс свій вклад в його розвиток, то новому начальнику Погребняку В.С. належало беззмінно бути керівником 24 роки (1979-2003 рр.).

Виходячи з вимог експлуатації (на той час стали масово з`являтися літаки третього покоління-Ту-134, Ту-154, Іл-62, Як-42) під керівництвом Погребняка В. С. була розроблена стратегія розвитку навчально-виробничої бази авіаучилища. Для виконання поставлених завдань потрібно було будувати новий навчальний корпус, який розширив би можливості лабораторій з обслуговування акумуляторів і наземного обладнання, врахував би побутові потреби ІТС та курсантського складу.