Бо хто матір забуває,

Того Бог карає,

Того діти цураються,

В хату не пускають.

Т. Шевченко

Мати. Матуся. Материнство. Усе найрідніше, наймиліше, найдорожче ввібрали в себе ці сонячні слова. Задовго до народження дитини й до останньої хвилини власного життя серце матері віддане дітям, сповнене турбот про доню чи сина, навіть коли вони давно дорослі, мають своїх дітей, родину.

Мама. Матінка. Матуся... Молода, в літах, чи зовсім старенька мати все одно залишається найближчою та найріднішою. Усе прекрасне на землі від світла сонця, від кохання жінки, від молока матері. Наші мужні воїни завжди воювали та боронили свій рідний край. А жінки тим часом оберігали домашнє вогнище, народжували дітей, омивали рани чоловіків-воїнів, молили Бога.

Сьогодні два роки і майже три місяці, коли мами нашої країни відчайдушно моляться за життя та майбутнє своїх дітей. Українська жінка перестала бути просто тилом для свого чоловіка, сина,  який воює. Вона пліч–о-пліч воює разом з ними, захищаючи свою країну.

Матері завжди ростили героїв і геніїв, матері дарували і свою любов родині. Велике материнське серце прагне відігріти весь світ. Продовженням роду, теплом домашнього вогнища - усім завдячуємо ми їй.

Не забуваймо про це ніколи!

Ми висловлюємо велику подяку тим матерям, які зазнали невимовно гірких втрат. Матусям, що не матимуть змоги обійняти своїх діток уже ніколи…

З нагоди цієї дати працівники бібліотеки оформили інформаційний стенд «Матері -герої. Матері - героїв».