Не дивлячись на поширення інформації, у багатьох людей досі існує несвідомий страх заразитися ВІЛ через побутовий контакт. Це призводить до дискримінації, ізоляції, порушення законних прав громадян на медичний огляд, невідкладну допомогу, отримання освіти тощо.

Запитайте дітей: як вони думають, яким чином передається ВІЛ, СНІД? У яких із нижче перелічених випадків інфікування точно можливе, за певних умов, а коли контакт безпечний?

• Обійми, рукостискання – безпечно;
• Поцілунки, використання одного посуду – безпечно. Поширення вірусу через слину не було підтверджене;
• Годування груддю – ризик передачі вірусу складає до 10-15% та залежить від проходження матір’ю антиретровірусної терапії (АРТ) і тривалості годування;
• Кашель чи нежить – безпечно. ВІЛ не передається повітряно-крапельним шляхом;
• Пірсинг, татуювання, лікування зубів – ризик передачі ВІЛ існує, якщо заражені інструменти не стерилізуються або використовуються повторно;
• Використання однієї бритви – при будь-якому пошкодженні шкіри, наприклад, лезом бритви, можлива передача ВІЛ. Тож не рекомендоване спільне використання інструментів для гоління, якщо ті не стерилізуються після кожного використання;
• Статевий акт –  безпечно, якщо людина з ВІЛ отримує ефективну антиретровірусну терапію, або за умов правильного використання чоловічих чи жіночих презервативів;
• Укуси комарів та інших комах – безпечно;
• У спортзалах та через спортивне обладнання – безпечно. ВІЛ живе у організмі людини та швидко гине у відкритому середовищі, тож зараження через побутовий контакт чи предмети майже виключене.

Аби мати змогу допомогти людині з ВІЛ, варто проконсультуватися зі спеціалістом із приводу непередбачуваних ситуацій. Наприклад, як поводитися, якщо ВІЛ-інфікований отримає травму, як контактувати з кров’ю, надавати першу допомогу тощо.

Зауважити: не варто використовувати застарілі вирази на кшталт «СНІД – чума ХХ століття». По-перше, даний вислів є дезінформуючим, адже способи зараження чумою та ВІЛ дуже різняться, як і перебіг цих хвороб. По-друге, подібні вирази створюють атмосферу ірраціонального, перебільшеного страху навколо поняття, сприяючи стигматизації та дискримінації хворих.